Якось мама однієї учениці пригостила мене імбирним печивом неймовірної краси. Це були два мімімішних котики, яких шкода було їсти. Як виявилось, печиво таке ж смачне, як і красиве(якщо ви любите імбир)!
Звичайно ж, я попросила контакти людини, яка створювала цю красу. Це було рік тому. За цей час, я вже зробила 5 чи 6 замовлень не лише для себе, а і для друзів. І жодного разу не розчарувалась!
Якось, будучи у Франції, придбала собі дві яскраві книжечки з різноманітними рецептами. В обох книжках є фото до кожного запропонованого рецепту і ті фото такі, що хочеться і собі таку смакоту-красу приготувати. Правда, дуже часто реальний результат дуже відрізняється від очікуваного, але це не стосується фіолетового супу!
Якби ще 2,5 роки тому хтось мені сказав, що я навчусь і полюблю готувати, я б голосно розсміялась тій людині в обличчя…
Але, як виявилось, все не так страшно, як здавалось. Коли є кого дивувати різними стравами, то і натхнення приходить частіше 😀 Звісно, не все і не завжди вдається, але я стараюсь!
Сьогодні неділя і це чудовий час потішити ваших рідних чимось смачненьким, тому пропоную приготувати смачний пиріг.
Рис в салаті – смак дитинства, дуже вже любили готувати цю страву в французькій сім”ї, в яку я їздила кожного літа.
Для того, щоб приготувати цю смакоту, вам знадобляться такі продукти:
– болгарський перець (червоний, жовтий, зелений – для краси, але можна і якийсь 1)
– помідори
– баночка кукурудзи
– баночка тунця шматочками ( в олії чи у власному соку- обирати вам, але я беру в олії)
Давно збиралась розказати, про свій улюблений супчик, та все відкладала. А тут одна твіттеряночка нагадала, тому таки пишу 🙂
Коли я варила цей супчик вперше, за рецептом з нету, там були самі гриби. Він здався мені несмачним.
Але потім Юля розповіла мені, як готує цей супчик вона, я трошки погуглила, і вийшов от такий метод приготування супчику (метод, а не рецепт, бо в рецепті вказано порції продуктів, а я роблю “на око” 😀 )
В перекладі з французької, tarte flambée – “палаючий пиріг”. Це ще одна традиційна Ельзаська нямка, яку мене навчили готувати саме там.
На перший погляд, цей пиріг нагадує піцу (ніколи не кажіть про це ельзасцю!), але насправді це не зовсім піца, хоч для цього пирога, як і для піци, дуже важливою є якість тіста.
Минулого літа мені пощастило відвідати Ельзас.
Гостювала я в чудовій родині тьоті Бріджит, яка навчила мене готувати місцеву страву – шукрут (sürkrüt), в перекладі – “кисла капуста”.
Ельзасці вважають цю страву зимовою, бо вона дуже калорійна, тому, її готують в холодний період року. Дуже дякую тьоті Бріджит за те, що вона погодилась готувати цю страву в червні ( французам важко порушувати власні гастрономічні традиції).
Листопад-грудень – найбезбарвніші, на мою думку, місяці року. Не знаю як вам, а мені в цей період особливо хочеться кольорів і я знаходжу їх в фруктах, адже це і гарно, і смачно і корисно.
Думаю, всі погодяться, що в цей період, найбільше увагу привертає і хурма, адже її ну дуже гарно розкладають на стелажах
Мало кому відомо, але хурма – це ягода. Лікарі називають її “йодистою ягодою”, за високий вміст йоду. Характерна в’язкість хурми зумовлена наявністю в ній дубильних речовин. У хурмі також містяться вітаміни С, Р і групи В, а також калій, кальцій, магній – елементи, які дуже потрібні нашому серцю.