5 днів позитивних емоцій

Вже звично дописи в моєму блозі з’являються раз на місяць. В  травні ще не писала, тому от: пишу. Цього разу не писатиму якісь ванільні історії, як було раніше,  хочу розповісти про дещо серйозне – про #uzhtwevent.

Це був перший івент твіттерян в моєму житті і я його запам’ятаю надовго. Але почнемо спочатку.

Все почалося приблизно місяць тому. Сиділа я якось в скайпі і тут Оля пише мені, що вони з дівчатами вирішили їхати в Львів, а тоді в Ужгород. Запропонувала їхати з ними. Думала я десь хвилин 30. Вирішила – їду! Але, якщо чесно, приваблював мене тоді не івент, а саме поїздка в Львів, бо це була одна з моїх давніх мрій.

І от настав той день, день, коли експрес Київ-Львів привіз мене до мрії.

В потязі було дуже жарко, але це абсолютно не завадило двом Олям, двом Оленкам, Вікулічці та мені веселитись. Було ну дуже весело, ми всю дорогу тупо красіво ржали і розважали увесь вагон. Дівчата з КийНету вони такі. Вони можуть.

Незамінною в потязі була Оля, та що Квітуська, дівчата зрозуміють 🙂

Ну, протягом подорожі в мене ще інколи прокидалась совість і я діставала ноутбук, щоб завершити всі робочі справи, але це мені не вдалось. Та ноут все ж знадобився, бо ми гуглили слова пісні “Золото Карпат” 🙂

Львів нас зустрів теплою ніччю і усміхненими обличчями твіттерян, які зустрічали нас ось з таким плакатом:

Одразу з вокзалу ми завезли речі в хостел (дякуємо Оленці Совин!), а тоді відправились гуляти нічним містом. Було круто. Як виявилось, я вже давно була закохана в це місто, навіть ще до знайомства з ним.
Взагалі, Львів дуже нагадав мені місто Lille (північ Франції), але повітря в Львові якесь….рідніше,  чи що 🙂
В Львові ми: грали в мафію, блукали (і не раз!), активно розвіртуалювались. Самих розвіртуалень було стільки, що  одразу мені навіть важко було згадати всіх.
Ось кілька пруфпіків:

 Після Львова нас чекав 99-й потяг та Ужгород. Валіз було повно. Добре, що був Вова 🙂

На цій фотографії ви можете побачити синю валізу, яку Оленка люб’язно залишила на згадку Львову 🙂

Далі був 99-й потяг, який, мабуть, увійшов в історію як потяг твіттерян 🙂
Ну і сам Ужгород, який зустрів нас сонцем і квітучими сакурами!
З вокзалу їхали на таксі, пишу про це не просто так, аджу, як виявилось, ужгородські таксисти – талановиті люди! Їхали ми на двох різних машинах, однаковий шлях. Але платили 14 і 20 гривень. 20 грн платили ті, хто насолоджувався співом таксиста 🙂
Приїхали в хостел, поселились і попрямували в готель “Унгварський”…а там…а там я нарешті побачила увесь #ГалУжНет! Переконалась в тому, що Іван зачаровує посмішкою, що Сергій насправді дуууже високий, що дівчата ну справжні красуні ( хотіла написати про посмішку Олі Білочки, але зачєєєм? вже й так стільки написано! то треба бачити!) ! ну і переконалась, що Тарас- – справжній оратор, хоча, я вже й так це знала. А про його очі я взагалі мовчу ( точно колись фан-клуб організуємо )!

Конференція сподобалась, доповіді були цікаві і головне – пізнавальні.

Ну і клуб…це окрема історія.
Дівчата з #КийНет’у приїхали в “Фантом” вчасно, чого не можна сказати про інших.
Ми тут прийшли всі такі давай-давай, а там …. а там пусто. Народ почав підтягуватись години через півтори, але то таке.
Якщо чесно, то я очікувала більше “дічі”.
Ну, коли з’явились РокаШ, то відриватись почали всі, а не лише #КийНет. тоді ми стрибали, махали руками, головами і не задумувались про те, що на наступний день болітиме все, але….але таке життя!
Особливо на танцюльках мене вразили Альона і Сергій – ну справжні майстри! Ну а під “Золото Карпат” перло тупо всіх. Далі музика була якась ніяка, тому ми звалили хто з ким і хто куди 🙂
Наступного дня був кубок #ГалУжНет’у по петанку. Наша команда була єдиною командою дівчат, тому хлопці, як справжні джентельмени, дозволили нам виграти 🙂
Загалом, було круто. Це був мій перший, але точно не останній івент.
Дякую всім організаторам, учасникам, натхненникам за позитив і посмішки.
Пам’ятайте: #твіттер_то_є_любов !