Театральний вересень

Минулий місяць для нас з коханим виявився дуже театральним, адже  ми побували  на трьох виставах.
Просто так сталося, що вистави, на які найбільше хотілось потрапити показували у вересні.
А тепер коротенько про кожну…

“Швейк” 
Ця вистава – моя мрія №15. І вона здійснилась!
Сам сюжет мені не те, що не сподобався, а просто не вразив, все було якось так вільно-довільно, можливо, я просто ще не доросла до таких вистав :Р
А от від чого в мене перехоплювало подих, то це від дуету Бенюк&Хостікоєв!
Вони неймовірні, феєричні, фантастичні, неперевершені, най-най-най!

35373_3_500x386
Від їхньої гри неможливо було відвести погляд. Ще нам дуже пощастило, що ми сиділи в 1му ряду, адже на початку вистави Богдан Михайлович був від мене на відстані витягнутої руки. Моєму щастю не було меж, я раділа, як дитя!
“Швейк”- вистава про вірну чоловічу дружбу, яку не руйнує навіть війна.  Це одна з тих вистав, після яких я плачу невідомо чому. Так-так, я дивна, ви не знали? 🙂 А ще, в мене виникло бажання прочитати книжку.
Словом, дуже раджу ВСІМ сходити на “Швейка”, ви точно не пошкодуєте!

“Сон смішної людини”
З цією виставою взагалі в нас дивно вийшло, адже ми мали потрапити на неї ще в червні, але тоді я захворіла на вітрянку і ми нікуди не пішли. А у вересні, якраз перед виставою, захворіла не лише я, а і мій коханий. Та на виставу ми таки пішли. І не дарма.
Знаєте, я вже не один раз була в театрі Франка, але на виставу, яка проходила на камерній сцені, потрапила вперше. Мені дуже сподобалось. Сцена гарна, зал теж. Трішки тіснувато в холі, але то відійшло на другий план, адже перед виставою глядачі змогли насолодитись чудовою грою двох скрипалів.
“Сон смішної людини” – дуже інтелектуальна вистава, яка змушує задуматись над сенсом буття.  Завдяки хорошому звуку, шкірою відчувались найменші вібрації голосів акторів, це було вражаюче.

5133_20120314194659__son92821
Після цієї вистави в голові виникає чимало питань, над відповідями ж треба трохи подумати, та і відповіді ці будуть в кожного свої.

“Мертві душі”
У мене є мрія….я дуже хочу побувати в усіх театрах Києва. Коханий це знав і зробив мені сюрприз – придбав квиточки на виставу “Мертві душі” в театрі на Подолі. 
Тут було кілька розчарувань: вистава проходила в Малому залі палацу “Україна”, а ще, вона йшла російською мовою. І якщо з першим ми самі провтикали, то в другому винен сам театр, точніше, ті, хто створював їм сайт. Справа в тому, що коли перемикаєте мову сайту на українську, то в описі до вистави теж вказується, що вистава йде українською мовою, а якщо мову сайту змінити на російську, то відповідно і опис змінюється.
Спочатку вистава мені не дуже сподобалась, але вже десь за 40хв було знову цікаво 🙂

1238580642
Хоч загалом враження від вистави позитивні, не знаю, чи скоро нам захочеться на вистаи театру на Подолі.  Я розумію, що це інсценізація Булгакова, та все ж, не дуже хочеться ходити на російськомовні вистави. А ще, там дуже незручні стільці.

От такий він був, наш театральний вересень… Але це ще не все…
Справа в тому, що я нарешті (!) почала навчатись в акторській студії! Але це вже інша історія і інший пост.